Початок Бронзового віку на Близькому Сході

Бронзова Доба (3500–1200 рр. ДО Н.Е.) 

Ця доба виділяється на основі данних археології. Вона характеризується поширеним використання бронзових інструментів, зокрема, зброї, що стало результатом покращення обробки міді і олова. 

5500 років тому територія сучасного Ізраїлю знаходилась ще у прото-історії. Тобто, немає ніяких писемних знахідок з цього часу. 

З іншої сторони, вцілому Близький Схід бронзового віку був вельме розвинутий і, що важливо зазначити - писемний. 

На південь від Святої Землі об'єднався Єгипет під правлінням фараонів нульової династії, і вже під час правління Наармера впливав на південну частину Ізраїлю, хоча достовірно і не відомо, чи була це воєнна експансія, чи тільки торгова. 

Тим часом, на сході від "землі молока та меду" політичний центр Месопотамії змістився з Шумеру в семітський Аккад. Аккадці не тільки розширили свій вплив на шумерські, але і на ашурські міста. Однією з археологічних перлин часів Аккаду є місто Ебла, що у Сирії. Місто було дуже заможним, що скоріш всього і привернуло увагу до нього Аккадських правителів. Ебла залишила по собі величезний клинописний архів, але в ньому немає жодних згадок про Святу Землю чи народи, що її населяли. Нажаль, сучасні військові дії у Сирії вносять непевність у майбутньому цього регіону. Крім того, усім відома ненависть терористів Ісламської Держави до старовини ставить під сумнів факт того, що Еблу зможуть оглянути наші діти. 

Тим не менш, організація ханаанських племен була неабияк висока. Факти на місцях, на прикладі того ж стародавнього Араду, говорять про те, що вплив великих цивілізаційних центрів не обійшов Ханаан і, можливо, майбутні розкопки відкриють нам ханаанські тексти з Бронзового віку. Біблія не розрізняє доєврейське населення Ізраїлю, окреслюючи людей, що проживали тут до повернення народу з єгипетського рабства просто "язичниками" чи "ханаанцями", але це не була настільки вже уніфікована група людей, і тому сьогодні прийнято називати їх ханаанські народи. Серцем їх життя були міста-держави, що вони населяли. Такі міста приносили їм притулок, працю та їжу. 

Спочатку, близько 4000 років до нашої ери, предки ханаанських народів почали осідати невеличкими групами. Ті самі процеси проходили і у сусідніх Єгипті, Сирії та Месопотамії. Місце для поселення обиралось не випадково. Враховувались кілька чинників, а саме: 

• поселення засновувалось на вершинах пагорбів, щоб змусити силу тяжіння працювати проти можливих ворогів (нападникам потрібно було б витратити чимало зусиль, щоб дістатись вершини, а вже потім витіснити оборонців з вершини пагорбу. Більше того, у захисників в такій ситуації є перевага, адже скинути того, хто піднімається по схилу, значно легше ніж намагатися скинути того, хто стоїть на вершині, (пам'ятаєте дитячу гру "Цар гори"?); 

 • пагорб для поселення мусив знаходитись при долині, що несла сезонну воду та дозволяла займатись землеробством; 

• не останню роль відігравало культове місце, яке мусило знаходитись відносно близько до поселення; 

З часом стало зрозуміло, що хоча пагорб і дає більше шансів на оборону, самої гравітації для стримування нападу не вистачає. Це, а також зміна суспільного ладу з общинного на торгово-олігархічний, привело до того, що через тисячу років (у 3000 тисячолітті до нашої ери) на місці невеличких селищ на пагорбах з'являються міста, укріплені стінами та насипами, що додавали гостроти куту підняття по пагорбу. 

Міста та олігархія у Єгипті на півдні та Аккаді на півночі і сході об'єдналися у держави, і хоча вони продовжували вести звичайне життя як і до уніфікації, все ж платили централізований податок до столиці. Ханаанські ж міста не об'єднались, а постійно ворогували один з одним за торгові шляхи між великими імперіями. Часами два чи три міста могли об'єднатись ненадовго, маючи тимчасовий спільний інтерес, але до утворення ханаанської держави це не приводило. З часом імперії навколо ханаанських міст держав прийдуть до висновку, що вигідно було б самим контролювати торгові шляхи, але це станеться лише через 500 чи 600 років.