Тель-Арад, Частина 1: Ханаанське місто-привид

Останній оплот перед нищівною і голодною пустелею, форпост для працівників мідних копалень, прикордонне місто коліна Іуди – Арад. 5000 років тому, на території що займає майже 50 гектарів, тут процвітало ханаанське місто зі своєю неймовірною культурою, архітектурою та побутом. 

Археологічні роботи, що розпочались тут у 60-х, так і не змогли дати усі відповіді, а одне питання не дає спокою археологам і до сьогодні: вся територія стародавнього Араду логічно ділиться на дві частини. Перша – пізніша частина, починає свій відлік від залізного віку (приблизно 1200 р.д.н.е) і закінчує свою історію під час перших арабських завоювань (7 ст.н.е), у той час як його друга, більш давня частина, починає свою історію у 4 тис. д.н.е і зненацька перериває її приблизно у 2650 р.д.н.е. При цьому місто не було зруйновано чи спалено, перед археологами виникає дивна картина: воднораз зникли усі люди, полишивши все своє майно! Місто такої величини (по міркам бронзового віку) мало б залишити по собі якщо не некрополіс, то принаймні цвинтар, але місць організованного поховання так і не знайшли. Це не історія про прибульців з жовтої преси, тому не перемикайтесь!

Більш детально про епоху, що до неї відноситься Тель Арад: Бронзовий Вік Близького Сходу

Темно зелена частина мапи - райони придатні до землеробства. Жовтий
регіон вздовж Мертвого Моря - Іудейська Пустеля; Жовтий регіон на пів-
день і схід від червоної крапки (Тель Арад) - пустеля Негев.

На кордоні Іудейских Гір, Іудейської пустелі та  пустелі Негев був заснований Арад – останній форпост на торговому шляху на південь, де ще можна спокійно переночувати та запастись провіантом і водою перед останнім висилком – поконанням жаркого жовто-коричневого пекла. 

Арад стоїть на кордоні життя і боротьби за життя, і кордон цей у вигляді лінії опадів: там де стоїть місто щорічно випадає близько 200 мм дощу. Пустелю ж дощ, можна сказати, й не відвідує (40 мм). І хоча в сезон злив через усю пустелю будуть протікати бурливі, а іноді і скажені сезонні ріки, сподіватись подорожуючим на них не було жодної можливості. Вода приходить зненацька бурхливим потоком, несучи з собою гальку, і в середені, в глибині, обертається з величезною швидкістю. Навіть, якби в людей були жабра, вони б не вижили в такому "блендері".

Струмок що збирав стікаючу воду з будівель і вів до
загальної цистерни.

Єдине водоймище в радіусі 20 кілометрів від Тель Арад – Мертве море, але на те воно й мертве, що будучи переповним сіллю, не несе життя ні рослинам, ні людині, що нап'ється з нього. Хоча інші міста, подібні Араду, завжди будувались при водних джерелах, Арад не має такого, але стародавні мешканці якось пристосувались. 

Своє місто вони вибудували вздовж схилу, а на самому кордоні, при кріпосній стіні, викопали величезну яму, чи то - цистерну. Вулиці і дахи будівель вони сконструювали таким чином, щоб уся вода стікала у цю цистерну у кінці міста. Населення жило від дощу до дощу, і як тільки проходила злива, усі бігли з бурдюками та відрами, щоб якомога швидше зібрати воду, бо сусідка-пустеля нагадає про себе, і вода випарується. Зібравши воду з муніципальної ями, її переливали у посуд всередині будівель і таким чином зберігали. Вода була найкоштовнішим товаром для путників у Араді. 

Саме з цієї цистерни ми почнемо наші відвідини Тель Араду. На мапі, що доступна вам у кінці допису, вона позначена номером 1. 

Мідь все ще можна знайти на территорії стародавньої
єгипетської копальні в національному парку "Тімна", що
недалеко Ейлату.

Поява Араду була в нагоді і не тільки торговим караванам. В четвертому тисячолітті до нашої ери, люди навчилися плавити мідь і почали користуватися нею наряду з камінням. У третьому тисячолітті до н.е. мідь стала вже зовсім невід'ємним матеріалом і широко використовувалась. В особливості величезних обсягів міді (по стародавнім міркам) потребував Єгипет і, як не дивно, не лише для війни. 

Археологічні розкопки показують, що мідна зброя була тільки частиною потреб стародавнього світу. Крім зброї, мідь використовувалась релігійними культами, які виплавляли прикраси у вигляді голів тварин для своїх священнослужителів. Велика концентрація міді знаходилась саме у Іудейській пустелі, а не у Єгипті, а це значить, що потрібно було місто у відносно невеликій віддаленості від копалень, щоб полегшити процес добування і транспортування руди. Вакансію такого міста знову ж таки зайняв стародавній Арад.

Також є думка, що Арад став центром експорту асфальту з мертвого моря в Єгипет, адже єгиптяни використовували цей матеріал для муміфікації.

Кріпосна стіна (номер 6 на мапі) змикає в собі територію, що дорівнює близько 100 000 кв.м.  Це було велике, заздалегідь сплановане місто(!), з масивними укріпленнями. Висота стін досягала 2.5 м., а товщина дорівнювала 1.176 м. Увздовж стін розміщувались напівкруглі башти. Населення Араду у період ранньої бронзової доби досягло 2,500 чол., місто розділилось на квартали з вузькими вуличками.

Ще однією особливістю Араду є характерна форма житлових будинків, що так і увійшла в археологічну науку, як "арадський будинок". Його форма нагадує паралелепіпед з вертикальним входом, що простягається від даху до підлоги. Двері чи вікна відсутні. До будівлі, як правило, відносились також невеличкий двір та "сарайчики". Дах підримувала колона, що розміщувалась у центрі єдиної кімнати. 

Крім торгівлі з Єгиптом та забезпечення перепочинку торговим караванам, населення намагалось займатись землеробством та розведенням рогатого скоту, що було вкрай важко у даних кліматичних умовах.

Рештки житлових будівель позначені на мапі номером 2. В один з таких будинків можна зайти й посидіти, перепочити від сонця, подумати про те, як жило це місто до приходу Авраама і його потомства у Святу Землю.

Арад відіграє одну з най вагоміших ролей у історії повернення євреїв з єгипетського рабства в Землю Обітовану. Згідно з Святим Письмом, Ханаанські племена, під проводом царя Арадського заблокували прохід Ізраїльтянам:

"І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених".   

Переклад Біблії І. Огієнка

Ізраїльтяни звернулись до Всевишнього за допомогою і перемогли ханаанські племена:

"І вислухав Г-сподь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому місту: Хорма".
Переклад Біблії І. Огієнка

Ці події змусили Моїсея вести Ізраїльтян на південь від Араду до Червоного Моря, минаючи землі Едому (Трансіорданії) з півдня і сходу.

Ізраїльтянам вдалось увійти в Ханаан зі сторони Єрихону (сьогодні територія маркована на мапах як "Палестинська Автономія") вже під проводом Ісуса Навина, після смерті Моїсея. Ісус вів успішні бої проти ханаанських міст-держав:

"А оце царі того Краю, що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йордану: ...цар хоремський один (місто Хорма), цар арадський один".Переклад Біблії І. Огієнка
Пустельним клімат зберіг місто до наших днів, але залишились питання, на які ніхто не зміг дати відповідь, так само і не відповідає на них Біблія.

Арад не був зруйнований чи спалений. Люди водночасі зникли і вже не повертались: чому? Навіть якщо допустити фантастичну думку про те, що ханаанське племя, яку мешкало в Араді, вийшло проти Ісуса Навина з жінками, старими та дітьми, і всі вони були вбиті на полі бою, а не в самому місті, то де цвинтар з їх предками? Де культура поховання цих людей?

На сьогоднішній день найвірогіднішою версією долі Араду є втеча населення від якоїсь хвороби. Відсутність цвинтару пояснюють ймовірно традицією ховати небіжчиків далеко за межами міста, можливо, у якомусь сакральному місці, що ще не було знайдено. Все ж, доки такий некрополіс не знайдено, така гіпотеза залишається лише версією.

Можливо, особливістю ханаанського племені Араду був своєрідний культ предків, що вимагав не хоронити небіжчиків, а спалювати і тримати рештки у глечиках вдома?

У такому випадку, кілька таких глечиків за всю історію міста мусили б розбитись, а значить розкопки мусили б відкрити хоча б якісь рештки людей. В доєврейському Араді не було знайдено жодного скелету, бодай навіть людської кістки.  

Потрібно розуміти, що місто і люди, які мешкали у ньому були розвинуті і організовані. Про це свідчить не тільки уміла забудова, але й мистецтво. При розкопках було знайдено багато прикрас, інструментів і зовсім неймовірна річ - мініатюрна копія арадського будинку, ніби дитяча іграшка. Археологам не відомо, яким цілям служив цей витвір - естетичним, релігійним, чи й правда то просто забавка для дитини?

На цьому завершується перша частина нашої екскурсії. Далі нам потрібно піднятись багорбом і перенестись у Залізну Добу, де ми будемо говорити про долю міста від часів царя Соломона.

Окремо мушу згадати, що Тель-Арад э контроверсійною темою у дискусіях між атеїстами та віруючими, адже останні рештки ханаанців (не те щоб у самому місті, а взагалі на півдні Ізраїлю) датовані приблизно 2,500 роком до н.е., а це за 1000 років до археологічно доведеної появи єврейського народу (не говоримо про сімейство і потомство Авраама, що ще не було народом, а за Біблією стало ним у Єгипті).

Списи ломаються, звучать викрики про "неімперичність археології", "політизованість археологів лівих поглядів", в інший бік летить "політизованість археологів правих поглядів", засилля клерикальних елементів у Міністерстві Античності, також є вельми велика группа вчених говорить про недоцільність сварки, адже можливо Біблія згадує зовсім не той Арад. В деяких місцях перераховуючи поселення Святе Письмо згадує два Аради. Я немаю своєї точки зору на цю тему і залишу це питання відкритим.

Вельми раджу відвідати Арад і доторкнутись до його стін. Коли уявляеш, що людина ходила тут 5000 років тому і все це побудувала і організувала - по тілу пробігає морозець навіть у спеку +38 за цельсієм.

І хоч найпопулярнішим туристичним сезоном в Ізраїлі є літо, найкращий краєвид ви отримаєте взимку, адже зможете побачити цвітіння пустелі (так-так пустелі можуть цвісти) та Ваша шкіра скаже Вам "дякую".

Прямуючи до Араду влітку, не забувайте про добру бейсболку чи панаму, а також крем - активність сонця вельми велика. Також завжди тримайте при собі пляшку з 1.5 л. простої, не солодкої води і робіть кілька ковтків кожні 10 - 15 хвилин. Останні правила є загальними для подорожування нашою країною влітку.

Переглянути: Тель-Арад, Частина 2: Східна загроза

Як дістатись:

Тель Арад знаходиться на відстані близько 8 км. від сучасного міста Арад, по шосе 80 (перехрестя Тель Арад - Мецадот Егуда) 

Рекомендована пора для відвідин: круглий рік
Часи роботи влітку: 

Нд. - Чт.:
8:00-17:00

Пт. та релігійні свята:

8: 00 - 16:00

Часи роботи взимку:Нд. - Чт.:
8:00 - 16:00

Пт. та релігійні свята:

8:00 - 13:00

Орієнтовний час єкскурсії: близько 2 годин

Телефон національного парку: 086992444; 089958028 (факс)

Ціни (актуально на 11/11/17):

Дитячий - 7 шек; Дорослий - 14 шек

Для груп (від 30 і більше): Дитячий - 6 шек; Дорослий - 13 шек.

Студенти - 12 шек

Пенсіонери - 7 шек.