Я намагався два дні зробити сьогоднішній допис, та зупинився посередині, зрозумівши, що мені потрібно буде, або розділити його на частини, а бо взагалі змінити, так як інформації купа, розповісти потрібно багато і текст перетворюється у складну і важку глибу, одну з тих, що використовував герой нашої розмови для будівництва більшості визначних місць, доступних для відвідування туристом у Ізраїлі. Я вирішив його змінити, так як основна функція цього блогу, запевнити багатогранність саме відвідин українським туристом Ізраїлю, а не вчити його історії, за підручником.
Сьогодні мова піде про Ірода Великого, людину, якій приписують легендарне побиття немовлят у часи народження Іісуса з Назарету. Його образ – один з найскладніших у історії Ізраїлю, і я поясню чому: Єрусалимський Храм і його невід'ємна частина, західна стіна, що зветься "стіна плачу", Кейсарія Марітіма і велетенські акведуки, що ведуть до неї, фортеця Масада, фортеця Антипатрида, фортеця і гробниця Іродіон – усе побудував він: жорстокий, хитрий, підступний, холерик, вбивця, ґвалтівник – Ірод. Ця людина поєднувала у собі інженерний геній і недуг будь-якого автократа – манію переслідування і підозру до кожного. Цей недуг косив усе оточення Ірода, його дружин і синів. Майже усі історики стародавності сходяться у тому, що він страждав важкими психічними вадами і геніальною політичною чуйкою та архітектурним баченням. Але майже напевно відомо, що, хоча Ірод і міг створити це величезне злодіяння (воно не було б ні першим, ні останнім в його житті), події з новонародженими, що описує Матвій, не стосуються Ірода Великого, і, розбираючи частину за частиною місця пов’язані з ним, ми зрозуміємо чому. Сьогодні я коротко розповім про першу визначну пам'ятку з життя Ірода, яку варто відвідати.
Мареша
Майбутній цар Іудеї не був іудеєм по крові. Він належав до племені Ідуміїв, і його дід з усім народом був насильно переведений у іудаїзм Хасмонеями – родом, до якого належав Єгуда (Іуда) Маковей, або "Маккабі" (так-так, є прямий зв'язок з назвами 90% спортивних команд у Ізраїлі). Хасмонеї були легендарною родиною з селища Модіін, що очолила повстання проти греків-селевкідів і їх тогочасного правителя – Антіоха Епіфана.
Повстання було результатом намагань елінізувати євреїв і заставити їх жити як греки. Воно почалось у гірських районах і поступово (а за думкою єврейського історика, Йосипа Флавія, не без легенького сприяння Римом) греки були вигнані з Юдеї. Повстання розпочав представник священицького роду – Матафія (Матітьягу) Хасмоней, а закінчив його син – Єгуда.
Тим не менш, саме дід і батько Ірода – обидва Антипатри, були тим трампліном, що привів Ірода до влади у країні. Політичну чуйку, яку я згадував раніше, Ірод здобув від них. Після появи Хасмонеїв дід Антипатр не розгубився і швидко здобув прихильність єврейського царя Іоанна Гіркана І. Він став намісником Ідумії і правив своїм народом. Батько Ірода став порадником внука Іоанна Гіркана - Гіркана ІІ. Використовуючи його персону у міжусобних війнах євреїв, він уміло лавіював між різними політичними силами у регіоні (набатійцями, римлянами, парфянами). Йому вдалось вивести Гіркана ІІ на посаду етнарха (тобто, Гіркан ІІ, на відміну від своїх предків, вже не був царем Іудеї, а лише керував етнархією, що входила у римську провінцію Сирію). Будучи верховною довіренною особою Гіркана ІІ, Антипатр фактично сам керував його территорією і все більше зближав свою родину з Римом. Сини Антипатра, були намісниками у регіонах Іудеї. Власне Іроду дісталась Галілея.
Ідумією називали територію від Мертвого моря, до затоки Акаба, на якій стоїть сьогодні місто Ейлат (колиш. Ум Раш-раш). Родинним містом Ірода називають Марешу, що знаходиться у низині гір Іудеї, що зветься "Шфела".
Геоморфологічно, Шфела - це крейда, покрита чагарниками та спаленою сонцем травою, що під час зимових та весняних місяців розквітає буйством зелені та квітів, та ще "нарі" - крейда, яка ніби снігом, покрита зверху більш твердою вапняковою породою. Крейда м'яка і крихка, і Ідумеї використовували її для різних робіт. З часом місця, з яких вони добували крейду спорожнювались, залишаючи по собі печери. Спочатку, вони почили їх використовувати для збирання дощової води, розведення голубів, збереження продуктів, виготовлення олії, а потім (якщо 
У часи Гіркана І, виділялись 2 міста в Ідумеї – Дор (на його місці у Палестинській Автономії стоїть арабське селище Дура), та власне – Мареша, столиця Ідумеї.
Сьогодні Мареша, та більш пізнє місто Бейт-Гуврін (територію Мареші просто включили до Б.Г.) об’єднані в один національний парк.
Парк вельми логічно розділений на 2 частини: На півдні – біблійне і еллінське місто Мареша, на півночі – римсько-візантійський Бейт Гуврін. Побувавши у парку можна побачити:
Колумбарій – це печера, що використовувалась для розведення голубів. У стінах печери
Польська печера – у ній добувалась вода і вона також використовувалась як колумбарій у 4-3 ст. д.н.е. У 1943 році ці місця відвідали польські солдати британської армії. Вони нанесли на стіну герб Польщі і підписали містами з яких вони походили. Там же значиться українське місто Рівне. Я зустрічав інформацію, що серед цих вояків був Менахем Бегін - майбутній прем'єр-міністр Ізраїлю, але підтвердження з достовірних джерел не маю, хоча те, що Бегін потрапив у Ізраїль разом з Армією Андерса, є достовірним фактом.
Оливковий пресс – їх кілька десятків у Мареші. Якщо
коротко, то існувало кілька технологій для добування оливкового масла. У мареші представлена технологія з двома кам’яними колесами. Одне клали горизонтально, інше на нього – вертикально. Вертикальне колесо рухалось по горизонтальному, здавлюючи плетені мішки з оливками.
Північне кладовище – це дві печери з нішами для тіл, що можна відвідати. Кладовище відноситься до 3 ст.д.н.е.
Вілла з колодязем – побудовано у 3 ст.д.н.е. Вірогідно була зруйнована під час завоювань Іоанном (Йохананом) Гірканом І. Піл нею розташовано цистерни для збирання дощової води. Вілла займала близько 150 кв.м. з подвір'ям у центрі. Тут було знайдено 25 тетрадрахм (срібних монет) часів Антіоху ХІ (111 д.н.е). Та ще 1300 монет, 99% яких з бронзи.
Печера – ритуальна баня. Взагалі, ритуальні бані – розповсюджена річ в Іудаїзмі. Кажуть, що заповідь омивати себе повністю врятувала євреїв від чуми в Європі. Чи в цьому випадку, ми маємо діло з єврейською ритуальною банею чи ні настільки ж контраверсійно, як приналежність Ідуміїв і Іроду до Іудаїзму. З однієї сторони ми знаємо, що їх навернули силою, з другої важко зрозуміти, наскільки вони дотримувались усього цього.
Відповіді немає. Навіть Флавій не пише чітко про це. Він каже, що Гіркан І мечем схилив їх до обрізання і слідування єврейським законам, в обмін залишитися у землях, що вони населяли до нього.
Відповіді немає. Навіть Флавій не пише чітко про це. Він каже, що Гіркан І мечем схилив їх до обрізання і слідування єврейським законам, в обмін залишитися у землях, що вони населяли до нього.
Вода у цю перечу поступала по водостокам і глиняним трубам (!). Спустившись до дня однієї цистерни можна перебратись у другу, під сусідньою вілою.
Поховальні печери сідонян (печера Аполофаная) – Мареша була інтернаціональним містом. У 4-3 ст. крім Ідуміїв тут проживали також сідоняни, греки та євреї. У 1902 році кільком археологам місцевий гід показав комплекс розфарбованих поховальних печер. В одній з них було знайдено напис: "Я, Аполофанай, син Сесмая, сідонської общини Мареші". Вони викликали фотографа з Єрусалиму, що використав магнієвий фотоспалах і сфотографував усе, що міг. Після цього археологи покликали отців домініканського ордену, що перемалювали зображення у кольорі. З часом внутрішній інтер’єр печери Аполофаная був зруйнований (частково туристами) і його потрібно було реставрувати по фотографіям і малюнкам. Зображення на стінах дозволяють ідентифікувати людей щодо їх віросповідання та міфології. У цих печерах було знайдено безліч імен – грецькі, ідумійські, сідонські, єврейські. Тут проходило дуже активне змішання. Печери нагадують поховання у Александрії – столиці птоломейського Єгипту і це не дивно. Адже якийсь час династія Птолемеїв правила цими землями і сидонці – були еллінізованим народом.
Крім того, можна відвідати місце де стояла фортеця, з якої відкривався вид на всю територію навколо. Біля неї приміщення, які мабуть були майстернями чи магазинчиками. У вільному доступі для туристів залишок візантійської церкви, пізніше перебудованої хрестоносцями (королем Фульком Анжуйським) – Санта Хана (Свята Ана) у ХІІ ст.н.е. 
А також печери у вигляді колоколу – вони відносяться до візантійського і раннього ісламського періоду. Ці печери знову ж таки були місцем видобутку будівельним матеріалів. Видобували їх таким чином, щоб на вершині залишалась арка і стеля не впала працівниками на голови. Вид печер переймає дух.
 |
| Фортеця хрестоносців |
Не далеко від парку можна відвідати старовинний римський амфітеатр, який дуже добре зберігся. Уміщував 5000 чоловік і недалеко від нього фортецю хрестоносців, що використовували каміння амфітеатру для будівництва укріплень. Фортеця змикала у кільце мусульманський Ашкелон, який воїнам Христа не вдалось здобути на початку свого походу, але це вже зовсім інша історія.
Як дістатись національного парку "Мареша – Бейт Гуврін":
Рухаючись по трасі №1 що веде з Тель-Авіву до Мертвого Моря, звернути на шосе № 38 та рухатись на південь впродовж 35 км.
І як завжди можна скористатись JPS навігатором Google Maps:
Часи роботи:
З квітня по вересень – 8:00 по 17:00; з жовтня по березень з 8:00 по 16:00
Скільки коштує вхід: дорослий – 29 шекелів; дитячий – 15 шекелів; група (більше 30 чоловік): дорослий – 23 шекелі; дитячий 14 шекелів
Парк обладнаний для людей з обмеженими можливостями.
Друзі, цим, відносно великим, дописом я розпочав ще один розділ, що стосується туризму у Ізраїлі. Сподіваюсь я не перевтомив Вас. Буду радий питанням, уточненням і порадам що до того як зробити блог цікавішим і зручнішим для Ваших подорожей.
Немає коментарів:
Дописати коментар