Фалафельний трикутник

Пані та панове – продовжуємо наші кулінарні подорожі по Ізраїлю. Сьогодні мова піде про фалафель – страву без якої ізраїльський таксист не уявляє свого дня. Без якого поліція Рамат Гану відмовляється працювати, а солдати сідати на автобуси і їхати додому на вихідні (жартую, але щодо вихідних у кінці тижня для солдатів – чиста правда). Насправді фалафель дуже популярна страва у Європі і США. Чомусь так сталось, що до України поки що фалафель не дійшов у значних масштабах, але мабуть вже не забариться, так як вже 7-8 років тому кіоски з фалафелем існували у Варшаві.

Що ж таке фалафель? Це "коклетки" що роблять з турецького горошку "нуту" (з нього також роблять хумус, про який я розповідав у минулому дописі) або з кінських бобів, або із перемішаного нуту з кінськими бобами. Основні інгредієнти добу настоюють у питній соді (натрій хлорид), перетирають, додають часник, зелену цибулю, коріандр  і спецію, що в Ізраїлі називається "затар", а в інших країнах кмин чи кумін (апдейт: уважний читач, у коментарях, звернув мою увагу на те, що затар відносится до того ж самого роду рослин, що і чебрець - губоцвіті). Все перемішується і формуються кульки. Фалафель потрібно смажити, але не на пательні, а у невеличкому чані, зануривши кульки у доведену до кипіння олію.

Готові коклетки фалафелю подають обов’язково у піті. Піта - це кругленький хлібець що випікається у вигляді карману. Коли він готовий, один край розрізають (чи розривають) вимазують усю середину хумусом, вкидають фалафель і поливають соусом "тхіна" (про нього піде мова у подальших постах). В принципі, на цьому фалафель може бути готовий до споживання, але у класичному ізраїльському варіанті до коклеток фалафелю вам в середину піти додадуть на вибір: салат з огірків і помідорів, солоні огірки, квашену капусту, маринований баклажан, маленькі зелені перчики (з останнім будьте дуже обережні  – пекло в роті гарантовано).  Фалафель може також заправлятися ліванським соусом "амба".

Пік популярності фалафелю прийшовся на кінець 70-х років ХХ сторіччя. Мабуть це пов’язано

з появою веган-культури, хоча точних даних я не маю. Тим не менш – фалафель, одна з найулюбленіших страв вегетаріанців та прихильників здорового харчування (останні не споживають його з пітою – від неї люди гладшають).

Де можна зкуштувати фалафель?

Всюди. Буквально. Будь-яке більш-менш людне місце гарантовано має хоча б маленький наметик з фалафелем. Нормальна ціна за фалафель – 2 доллари, або 8 – 10 шекелів. Дорожчі місця оминайте – це зухвальство. Часом трапляється кіоск з фалафелем за 5 шекелів, але не сподівайтесь на додатки класичного варіанту. У будь якому випадку, з’ївши один фалафель, ви позбавите себе голоду на довгі години. 

Деякі виняткові місця, які потрібно відвідати тим, хто вважає себе гурманом фалафелю. Усі заклади розміщені у Тель-Авіві :

1. Ягалома

Дуже гострий фалафель від євреїв вихідців з Египту. У цьому закладі фалафель поливають гарячою домашньою тхіною, приправляють лимоном і додають шматочки лимону у піту. В "Ягалома" фалафель подають тільки 2 рази на тиждень у вівторок і четвер. Сподівайтесь на чергу. Фалафель, що готують тут, надзвичайно гострий.

Ціна: 25 шекелів, що дорівнює приблизно 7 доларам США

Адреса: Вул. Звулун 5, район Флорентін

2. Адора

Це ресторан, що спеціалізується на середземноморській кухні. Фалафель тут подають далеко не у класичному вигляді, але це винятково смачно. Фішка в тому, що кожну котлетку  фалафелю тут роблять інакше, наприклад, з таких продуктів як баклажан і сир пармезан, або фарширують фалафель м’ясом і кремовим пармезаном (заборонена комбінація єврейською релігією, тому, якщо серед ваших друзів є набожні юдеї, не запрошуйте їх на такий фалафель), піти тут власної випічки і заслуговують окремої статті. Коротше – це вже не класичний фалафель, тому сюди раджу піти тим, хто вже не одну соба… Маю на увазі тих, хто знається на левантійській  кухні.

Ціна: 42 шекелі або близько 12 долларів США (зухвалість, просто зухвалість! Але це ж ресторан...)

Адреса: Вул. Бен Єгуда 226 (4 хвилини пішки від посольства України на вул..Єрміягу 50)

3. Гакосем

Ці хлопці не просто роблять фалафель, це якийсь фалафельский спецпідрозділ! Нут доставляють з Іспанії і перетирають 15 разів на день, щоб зберегти його свіжість. Самі кульки духмяні від різноманіття спецій – кумін, коріандр, солодка паприка, свіжий часник і цибуля та зерна сезаму на довершення. Не минайте!

Ціна: 17 шекелів або близько 5 долларів (це нормально, враховуючи такий крутий підхід до приготування).

Адреса: На розі вулиць Шломо Гамелех та Мелех Джордж (King George).

На завершення: без політики ніяк не обійшлось...

В останні роки почалась справжня війна між Єгиптом, Ізраїлем та Ліваном за право називатись винахідниками фалафелю. Цим реченням я підводжу нас до назви допису - "Фалафельний трикутник". Ці троє ніяк не поділять між собою кілька смажиних кульок. Щоправда в Ізраїлі до цієї війни ставляться спокійніше ніж у сусідніх країнах. Тим не менш, війна приймає просто грандіозні масштаби – то в Лондоні єгиптяни ставлять рекорд по кількості приготованих фалафелів, то Ізраїльтянин у Нью-Йорку жарить найбільший  фалафель у світі. 

Bottom line: щоб не дістати по пиці, ніколи не кажіть представнику бойових дій, що фалафель

насправді не його.

Звідки він прийшов на Близький Схід – Всевишній знає. Можливо, навіть з Індії. Можна не сумніватись в одному: і Єгипет, і Ізраїль, і Ліван - усі були під владою Османської імперії з початку XVI по XX сторіччя. Те, що ця страва поширелась у цьому регіоні - логічно і зрозуміло. Кордонів не було, і фалафель рухався шляхами караванів, потягом з Дамаску в Каїр, пішо разом з паломниками...

Головне у сій історії з фалафелем - з'їсти його, люде! З'їсти!