Армагедон, частина 1: Перші прояви "магніту армій"

"Це – бісівські духи, що вчиняли ознаки: вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх на битву того великого дня Бога Вседержителя...
І він зібрав їх на місце, що називається єврейською Армагедон..."                                                                                                                                                            Апокаліпсис Йоана Богослова

"І тоді зійшлися у битві царі Ханаанські у Таанах, близько вод Мегідонських"                                                                                                                                                              Книга Суддів, 5:19

На шляху до Тель Мегідо

Вперше з поняттям "Армагеддон" я зіткнувся у літературі «свідків Єгови». Мені було років з 14,
коли я випадково натрапив на одну з брошурок, що розповсюджували люди у білих сорочках та чорних краватках.

Вона лежала на збитому зі штахетин, якогось старого паркану, столику у центрі двору між п'ятиповерхівками, де я мешкав. Мою увагу привернули яскраві ілюстрації, яким би позаздрив якісний комікс, і я почав гортати.

Картини кінця світу вразили мене. Тоді я, як і, мабуть, більшість з читачів цього допису, не знав (чи можливо не зрозумів), що назва битви, якою оперували «свідки Єгови», вказує на чітку локацію місця її проведення, а також, що це місце пережило безліч інших реальних битв, які вплинули взагалі на історію світу та історію бойових дій. І я, вже напевно, не здогадувався, що місце апокаліпсису можна відвідати.

Забігаючи наперед, можу сказати: сьогодні, дивлячись на місце під назвою Армагедон, зеленіючі трави й поля Ізреельскої долини, що навколо нього, картина аж ніяк не видається мені зловіщою. Поки що…


У подорож

Щоб дістатись до Армагедону, потрібно виїхати на шосе №66, що починається від міста Йокнеам, і рухатись вздовж нього на південний схід у напрямку міста Бейт Шеан (Скітополіс у давнину).

Саме слово «Армагедон» походить від назви конкретної географічної локації. Слово "гора" на
івриті звучить як "гар". Сьогодні перший звук "г" у розмовному івриті часто випадає, і я припускаю, що так могло бути й в давнину, тому вираз гора Мегідо (Гар Мегідо) поступово змінювалось, апогеєм же процесу стала грецька інтерпретація - Армагеддон (гар Мегідо --> Гармегідо --> Армегідо --> Армегідон --> Армагедон).
На вершині гори було засновано місто Мегідо. Як це часто трапляється в історії Ханаану, місто мало насамперед економічне і військове значення і, як дуже часто згадувалось у попередніх дописах, контролювало вихід у море.

Сьогодні Армагеддон, є національним парком "Тель Мегідо", і його руїни споглядають на мирну і пасторальну Ізреельську долину, що протягнулась від Хайфи до Бейт Шеану. Дощова вода, що сотнями років тече з Кармельских гір у долину Ізреель, несе з собою ґрунт та гальку. Усе це, разом з діями вітру піднесло рівень землі навколо Мегідо, і гора поступово перетворилась у великий пагорб.

Археологічні дослідження виявили у Мегідо 20 культурних нашарувань (і ще 5 міжкультурних рівнів), що ілюструє наскільки велика була зацікавленість у контролі міста, а згодом у фортеці, в стародавніх володарів Леванту, адже кількість нашарувань вказує на те, що місто було зруйноване і відбудоване принаймні 20 раз. І це ми ще не порахували, скільки битв відбулося в його околицях.

Вже в давнину за містом закріпилась слава «магніту армій», адже дуже часто фінальну крапку у війнах клали саме під стінами Мегідо, або руйнуючи його. Саме тому останню битву кінця світу пророки розміщують при Тель Мегідо. Наприклад, кінець світу при Мегідо напророчив не тільки Йоан Богослов, а й пророк Єзекіїль (Єхезкель) у главі 39.

Титульна сторінка праці
Ішторі Апархі
За часів правління мусульман пагорб почали називати Тель ель-Мутсалім, або «Пагорб Правителя».

Першим, хто висловив думку про те, що Тель ель-Мутсалім це стародавній Мегідо, був єврейський географ з Франції, Ішторі Апархі у XIV ст. Його географія Святої Землі була видана у Венеції.
Громада німців-темплерів у Святій Землі
У 1903 - 1905 роках, Святу Землю досліджували німецькі протестанти
«Темплери» (не плутати з Тамплієрами), що заснували декілька поселень у Святій Землі. Дослідник і картограф з їх кола, Готліб Шумахер, що очолював темплерську експедицію, одним з перших зафіксував на мапі географію Ізраїлю, використовуючи принципи сучасної картографії.

Робота Шумахера була фінансована Німецьким Товариством розвитку Палестини (Deutscher Palästina-Verein), і він довів справедливість суджень Апархі, щодо ймовірного розташування Армагедону. Його вклад у розвиток сучасного Ізраїлю - окрема розмова, що заслуговує голлівудської екранізації та допису в моєму блозі.

Шумахер не був археологом, але інженером залізних доріг, зацікавленим у стародавній історії. Він викопав в Мегідо широку траншею і відкрив багато цікавого, зокрема, печатку зі словами «Ле Шема, евед Єровам» (До Шема, раба царя Єровама) і зображенням лева на ній.
Робочий кабінет Шумахера, Хайфа, 1990
Знахідка була відправлена в один з музеїв Стамбулу і там, на жаль, зникла. До наших днів дійшла лише фотокартка.

Під час своєї праці Шумахер ідентифікував 8 культурних нашарувань, частину палацу з періоду раннього бронзового віку, поховання з входом, виконаним у техніці фальшивого склепіння (єдині поховання такого типу на території Ханаану).

Головну археологічну роботу у Тель Мегідо провела експедиція інституту сходознавства Університету Чикаго при фінансуванні Рокфеллера у 1925 – 1939 роках.

Команда археологів з Університету Чікаго
Розкопки проводили без застосування машин. Викопану землю жінки несли на голові у великих кошиках і зсипали у підніжжя пагорбу. Ця велика купа землі дотепер видніється у північно-східній околиці Тель-Мегідо.

Цікавий факт: учасники експедиції їли багато фініків і кидали кісточки просто під ноги. Ці кісточки проросли, і високі фінікові пальми ростуть по всій території сучасного національного парку Тель-Мегідо.

Копаючи вглиб, американські науковці дістались рівня скельної основи пагорбу і відкрили вище
згадані 20 археологічних рівнів, або 20 міст, що змінювали один одного (разом з проміжними нашаруваннями) на Гар Мегідо. Загалом, було описано історію місця, починаючи, орієнтовно, з 4000 рр. д.н.е по 400 рр. н.е.

Настільна гра з Мегідо - одна з
перших відомих людству
Дрібніші знахідки американців були передані у музей Рокфеллера у Єрусалимі, що існує до цього дня. Його можна відвідати після оглядин Тель Мегідо і доповнити картину про побут жителів міста, де почнеться кінець світу.

Серед найцікавіших знахідок американців, я б виділив настільну гру та пластину з слонової кістки, прикрашену зображенням грифона, що без сумнівив має зв'язок з мікенською культурою, але не вдалося встановити, чи пластина була виконана греком у Мегідо, чи привезена з Греції чи, можливо, була скопійована місцевим ремісником.

Ігаель Ядін розглядає Сувої Мертвого моря

Сімха Ерліх, Менахем Бегін, Ігаель Ядін
та  Моше Даян
У 1960-х дослідження продовжив вже ізраїльський археолог, політичний діяч та колишній голова Генерального Штабу Армії Оборони Ізраїлю (1948 - 1952) Ігаель Ядін. Він також керував розкопками фортеці Масада, отримав Державну премію Ізраїлю за переклад Сувоїв Мертвого моря та досліджував менш визначні місця, як наприклад, Тель Гезер. На жаль, його робота у Мегідо не була опублікована. Після нього, тут працюють науковці з Тель-Авівського. 

Історія міста Армагедон

Єгипетська лялька з прокляттями
Тель Мегідо розпочинає свою історію, як і решта визначних ханаанських міст, орієнтовно у 4 тис. до н.е., тобто 6000 років тому. Саме у ці роки тут знаходять перші сліди організованої людської діяльності.

У ранньому бронзовому віці (3500 - 3100 до н.е.), що характеризується маленькими поселеннями та містами, а також скромними язичницькими капищами, у Мегіддо життя вже било ключем. Це було видатне ханаанське місто-держава. Воно декілька раз згадується у текстах Давнього Єгипту, ба більше, не просто у текстах, а прокляттях, написаних на спеціальних статуетках. Щоб привести прокляття в дію, потрібно було в гніві розбити таку статуетку. Усе це свідчить, що на той час Єгипту не вистачало сил підкорити собі Мегідо і прийшлось обмежитись гнівним розбиттям персоніфікованої кераміки.

Десь у 2300 - 2000 рр. до н.е. Мегідо переживав занепад, причини якого нам не відомі, окрім того, що такий самий занепад переживали й інші ханаанські міста, такі як, наприклад, Арад. На відміну від Араду, що був полишений жителями, Мегідо продовжив своє існування, але підпав під вплив Єгипту. Від тепер статуетки з прокляттями у сторону Мегідо зберігались про всяк випадок, якщо місцевий князьок вирішить бунтувати.
Після 2000 р. до н.е. Мегідо знову розквітає. Місто розкинулось на 10-12 га та було обнесене
стіною, а у 1800 р. стіну укріпили. У цей період давнім Єгиптом керували так звані Гіксоси. Точно не відомо як їх називали самі давні єгиптяни. Більшість науковців сходиться на думці, що вони прийшли з Малої Азії і зуміли покорити Єгипет на деякий час. Є також думка, що біблійна історія Йосефа, має мати відношення до іноземного панування давнім Єгиптом. Гіксоси - грецький передклад назви цього народу з єгипетських джерел, що не були знайдені в оригіналі. Можливо, гіксоси,
опирали свою владу на підкорені єгиптянами народи і укріпили кілька міст у Ханаані, серед яких був і Мегідо. Можливо ні.  Період панування гіксосів теж підійшов до свого кінця і до влади повернулись старі фараони приблизно у 1550 р. д.н.е. 

Близко 1500 р. до н.е. суперницьке Єгипту королівство Мітані намагалося заволодіти вигідними торговими шляхами Ханаану. Вони розгорнули дипломатичну кампанію, у результаті якої Мегідо і ще декілька ханаанських міст-держав сформували коаліцію і повстали проти єгипетської влади та перестали відправляти подать. Відповідь з Єгипту не забарилася: фараон Тутмос ІІІ зібрав військо і рушив у сторону найсильнішого з коаліції - міста держави, що на Горі Мегідо.


Ілюстрація битви за Армагедон, 16 квітня, 1457 р.д.н.е
Подальша епічна історія передрекла долю усієї західної Азії та стала першою у череді подій, що призвели до ототожнення слова "Армагедон" з поняттям "кінець світу". Магніт запрацював і стіни Армагедону притягнули до себе близько 30 000 вояків - цифра не чувана для сивої давнини про яку ми говоримо.

Це перша детально задокументована воєнна кампанія і битва в історії людства. Дорогий читач, мені важливо щоб ти зрозумів - блукаючи між стінами Армагедону, ти ступаєш по землі де розпочинається військова історія. Баталія, про яку піде мова, була:
-першою в історії битвою, зафіксованою на папері; 
-першою в історії битвою, що має чітко визначену дату: 16 квітня, 1457 р. д.н.е.; 
-першою в історії битвою, з задокументованим використанням композитного лука; 
-першою в історії битвою у якій підрахували кількість загиблих; 

Єгиптяни вибрали найнебезпечніший шлях підходу до укріпленого Мегідо і пішли вузьким проходом під назвою Аруна (Уаді Ара), що орієнтовно простягався між сучасними містами Хадера та Умм Ель Фахм. Єгиптяни настільки детально ведуть розповідь, що навіть згадують військову нараду, на якій було прийнято рішення пройти 20 км по Уаді Ара.

Стелла з Арманту розповідає, що цар ханаанського міста-держави Кадеш, один з учасників
коаліції, рушив з армією до Мегідо. Тутмос же довів свої війська до Єхему, що неподалік. Дві армії розділив гірський хребет Кармель. Військова рада фараона пропонувала безпечні північний та південний проходи, що оминають гряду, але Тутмос обізвав своїх полководців страхопудами та наказав йти небезпечним гірським перевалом Аруна, що, як він висловився, був достатньо широким, щоб пройшли "кінь за конем та людина за людиною".

Рішення було вірне - об'єднані ханаанські війська не очікували армію Єгипту зі сторони Аруни. Оточені коаліціянти були розбиті вщент, Армагедон був взятий в облогу, і через 7 місяців місто пало. Єгиптяни свідчать про захоплення феноменально багатої здобичі для бронзового віку: сотні колісниць, тисячі коней, моря пшениці (Ізреельска долина і сьогодні сільськогосподарський центр Ізраїлю). Ханаан відтепер став провінцією стародавнього Єгипту у період, що сьогодні ми називаємо "Новим Царством".
Придушення ханаанського повстання продовжувалось ще деякий час, але битва при Мегідо стала вирішальною і перетворила Єгипет на імперію.


Вигідне економічне розташування Армагедону (чи то Мегідо) та розташування над родючою Ізреельскою долиною вберегло місто від занепаду. У складі Єгипту місто продовжило розвиватись, і наприкінці бронзового віку тут було побудовано величний палац, де, ймовірно, проживав призначений єгиптянами правитель.

Можливо таким правителем був Бередія, адже від його імені надсилалась кореспонденція у метрополію. У цих листах, що адресовані фараону Ахенатону, Бередія звітує про надіслані податки та скаржиться на свого конкурента, правителя такого ж ханаанського міста-держави Сихему (Шхему), що періодично нападає на керований ним Мегідо.

Бронзовий вік змінився залізним. І це не просто означає, що людська клепка дійшла до того, як виготовляти залізо. Принаймні на Близькому Сході розумом до цього не дійшли. Залізо прийшло з загарбниками, "Народами моря", як їх назвали. Своєю першою ціллю вони вибрали Єгипет, і хоча Імперія Фараонів відбила атаку прибульців, ймовірно з басейну Егейського моря, контроль над Ханааном було втрачено. Люди моря відступили і заснували свій пентаполіс, коаліцію 5 міст на Святій Землі: Газа, Ашдод, Ашкелон, Гат, Єкрон. З узбережжя вони поступово рухались в сторону гір
Іудеї, коли зненацька зіткнулись з іншими "прибульцями", колишніми єгипетськими рабами, що як розповідає Біблія, проблукали 40 років у пустелі й війшли у землю своїх прадідів, що їм обіцяв сам Всевишній. Нова війна була невідворотна, і колекція мертвих царів Гар Мегідо от-от поповниться першим помазаним тілом.

Далі буде...

Прикра новина з ООН

"Україна в ООН підтримала резолюцію по Єрусалиму. США заблокували рішення" - ось така новина з'явилася сьогодні. Прочитати детальніше можна -- тут



Представник України в ООН, пан Єльченко, аргументує українську позицію, звертаючи увагу на аналогію з українсько-російськими відносинами, але аналогії тут немає. 



Я його не засуджую, так склався наратив, або впливають домовленності про постачання зброї арабським країнам, і тому я знову ж таки його не засуджую - є міри, що потрібно вжити для виживання у стані війни.


Генерал Аленбі входить в Єрусалим

Але через те, що цей блог про Ізраїль для українців, поясню у коментарі до посту чому вважаю помилкою підтримку українськими представниками в ООН резолюції по Єрусалиму і  використаю цей допис як перший в циклі "Арабо-Ізраїльский конфлікт".



Після Першої світової війни Велика Британія отримала мандат на управління географічною областю, що називається Палестиною. До 1922 року вже назрів конфлікт між єврейським та арабським населенням Палестини.


Потрібно зауважити, що арабське населення стрімко зростало, тікаючи від голоду у сусідніх арабських регіонах, у той час як поява єврейських переселенців разом із новітнім обладнанням призвела до економічного буму у Палестині.
Британський Мандат до 1922 року



Для задоволення національних намагань арабів Палестина була розподілена на дві частини, одна з яких почала називатися "Емірат Трансйорданія". 



Утворення Емірату Трансйорданії не задовольнило арабське населення у решті Палестини, де єврейське населення теж змагалося за незалежність, а окремі групи навіть вели військовий спротив англійським військам. 
Британський Мандат з 1922 року. Територія обіцяна
під "єврейський національний осередок" зменшена
на 77%


Взагалі, британці самі створили собі халепу. Декларацією Бальфура, вони обіцяли євреям "створення національного осередку" у Палестині. У той самий час корона мусила віддячити роду Хашимітів, що походив з Мекки, за підтримку у Першій світовій. Спочатку  Абдала І з Хашимітів став за допомогою Англії королем Іраку, але через рік Абдаллу змістили і, щоб союзнику не було прикро, для нього створили Емірат Трансйорданія

Так "палестинські" араби отримали свою першу автономію, що у 1946 перетвориралась на першу "палестинську державу" - Хашимітське Королівство Трансіорданія. 




У1947 році Великобританія, будучи не взмозі втримати контроль між ворогуючими єврейською і арабською громадою, відмовилась від Мандату на Палестину. У 1947 році ООН прийняла резолюцію 181 про утворення 2 незалежних держав на території Палестини (тобто, вже другої арабської держави з одного боку і, нарешті вперше за останні 2000 років єврейської держави з іншого. Єрусалим згідно з резолюцією мав би бути під міжнародним контролем - тобто нічий).
Мапа Єврейської та Арабської Держав,
пропонована ООН резолюцією 181.

Єврейська сторона погодилася з резолюцією, і 14 травня 1948 року була проголошена незалежність Держави Ізраїль. Арабська сторона не погодилась з резолюцією і тому, згідно норм міжнародного права немає держави Палестина, і сама резолюція 181 не має жодної юридичної сили. Крапка. Юридичну силу має декларація Бальфура, домовленості країн переможниць у Сан Ремо 1922 року, але не резолюція 181.


Подальша героїчна повість вімода усім: навколишні арабські країни напали на новоутворений Ізраїль, а ми несподівано взяли й дали їм прикурити.

Але важливо розуміти, що йорданська армія, вимуштрувана англійськими офіцерами, що мала танки та літаки "Спітфаєр", таки трохи насолила Ізраїлю (останній не мав танків, як такої артилерії, та й авіація була не найкраща) і зайняла східний Єрусалим разом з гірськими районами Юдеї та Самарії. Єгипетська армія зайняла Сектор Гази.

З 1948 року по 1967 рік (Шестиденна Війна) і Єгипет, і Йорданія могли утворити державу "Палестина", але не робили цього. Чому?

Задайте собі питання, чим гуцул відрізняється від подолянина. Акцентом? Узором вишиванки? Грає на трембіті? Нічим - він українець. Так само палестинський араб нічим не відрізняється від йорданського араба. До 1922 року між ними навіть кордонів не було. Тому не було логіки для утворення ще однієї держави. І Йорданія, і Єгипет планували колись зайняти усю територію колишньої Палестини.

Радянська марка
Точно не відомо, кому прийшла в голову ідея "Палестинського народу", але до 60-х років ідеї, що "палестинці" чимось відрізняються від іракців, йорданців, сирійців, єгиптян не існувало. Араби й все. Навіть при створенні Організації Звільнення Палестини Лігою Арабських Держав у документах не фігурував палестинський народ, а лише "арабське населення Палестини".

Відомо тільки одне - ідею цю розвинули у КДБ, і направлена вона була проти Йорданії, як сателіта Великобританії на Близькому Сході.

Арафат, Гамаль Насер та Король Абдалла


Організація Звільнення Палестини розпочала свою діяльність з атак на єврейські кібуци. Отримавши прочуханки від Армії Оборони Ізраїлю, Арафат і банда втекли до Йорданії.

Вони собі воркували, аж поки міжнародні літаки, викрадені "палестинцями" і приземлені в аеропорті Оману, не почали створювати королю Абдаллі погану репутацію. Конфлікт між королівською родиною та Арафатом тихо тлів з початку 60-х. Радянський Союз, вирішив зміцнити свої позиції, користуючись з палестинців, і надихнув їх на соціалістичну революцію в Йорданії. Усі карти зійшлися: тут тобі й пролетаріат, й монархія, й більшість населення Йорданії після захоплення Іудеї та Самарії у 1948 р. становлять "палестинці".

До маленької війни також долучився Хафез Асад з Сирії (батько Башара Асада - сьогоднішнього горе-президента).

Скинути короля у палестинців з радянськими агентами не вийшло, ОЗП з Арафатом втекли в Ліван. І саме у цій частині історії я б почав розмовляти з паном Єльченком про аналогії.

Частину сформованого народу вилучають з його рідної громади та зомбують ідеєю про те, що вона насправді окрема нація (не араби, але палестинці), що має право на клаптик території іншої суверенної держави. Вам це нічого не нагадує? Мені нагадує. Нагадує Карабах, нагадує Придністров'я, нагадує Південну Осетію та Абхазію, нагадує ДНР і ЛНР.

Пане Єльченко, якщо, якимось дивом, Ви колись прочитаєте цей допис, я хочу, щоб Ви зрозуміли, чому так прикро нам, україномовним ізраїльтянам - своїми діями Ви фактично підтримали зовнішню політику Росії на Близькому Сході. Москва виплекала Арафата. Москва виростила сьогоднішнього Раїса "Палестинської Автономії" Махмуда Аббаса. Москва фінансує і політично підтримує "Палестинський Рух". Ви підтримали Росію, що як правонаступниця СРСР визнає палестинську державу зі столицею в Єрусалимі.

Ізраїльські солдати звільнили Єрусалим

Повертаючись до проблеми Єрусалиму і "окупованих територій":

Зайнявши Іудею і Самарію у 1948 році, Йорданія була визнана ООН "окупантом". Єдині країни, що не визнали йорданську окупацію були Великобританія та Пакистан.

У 1967 році, у результаті оборонних бойових дій Ізраїль вибив окупанта з цих земель та Єрусалиму. Тому з точки зору міжнародного права це не окуповані території, як Крим, а спірні території, нічия земля, як Антарктика. Оборонні ж дії, як відомо з історичних подій минулого, зокрема, Другої світової війни, дають право Ізраїлю на володіння Іудеєю та Самарією, і це навіть не беручи до уваги абсурдність ідеї про те, що на території під назвою Іудея будуть жити не іудеї, але араби "палестинці".

Ну і на кінець: вирішили Сполучені Штати, що перенесуть посольство до Єрусалима. Ну яке діло Україні до того, де будуть американці знущатись з ізраїльтян, вимагаючи довідки про податки, несудимість та інші папірці, перед тим як відмовити у видачі візи?

;)

Жартую, авжеж, але, пане Єльченко, ну правда ж - прикро. Прикро.

Регіональна Рада Бен'ямін - Віртуальний Тур


"Веніями́н роздиратиме здобич, як вовк. Вранці він їстиме те, що вполював, а ввечері ділитиме здобич".



Буття 49:27



Саме цими словами хотілося б розпочати цей допис. 

Блукаючи інтернетом наштовхнувся на офіційну веб-сторінку Регіональної Громади Бен'ямін і був приємно вражений тим як вони реалізують свої туристичні проекти, зокрема на сайті є можливість здійснити "віртуальний тур" по території ради. 

Разючі краєвиди, заповідні зони, археологічні знахідки, велосипедні маршрути серед схилів з який вийшов перший цар - Саул, усе це можна побачити не виходячи з дому перейшовши за посиланням нижче:


Ну і про цитату з якої ми почали - саме порівняння коліна Веніаміна (Бен'яміна) з вовком надихноло людей, що прожтвають сьогодні в його наділі на ось таку емблему їх регірнальної ради:



Тремп - Ізраїльський Автостоп



Назва мого блогу - "Автостопом по Святій Землі", зародилась не сама собою, адже ця форма пересування в Ізраїлі існує, вона вельми поширена і не заборонена законодавством, ба більше - заохочується міністерством транспорту. В Ізраїлі підвозять охоче і брати гроші за це не прийнято (виключенням є деякі південні пустельні, клаптики країни, де густо проживають бедуїни).

Автостоп в Ізраїлі зветься "тремпом". Частими користувачами тремпу є:

  • Солдати;

  • Євреї-ортодокси (одягнуті у чорні костюми з капелюхами);
  • "Модерні ортодокси", що їх також називають "релігійні сіоністи" (теж набожні юдеї, але не одягаються у чорне, а напроти у кольорові речі, і мають кольорові в'язані ярмулки - кіпи);

  • Студенти та туристи;


Ізраїль розподіляють географічно на 4 частини:



1) Центр - Тель-Авів та округа, найдорожчий регіон Ізраїлю. Тут сконцентровано найбільше міст, найвища оренда і ціни на нерухомість. Тут же ж і більше роботи, сюди сконцентрований потік людей та транспорту;



2) Північ - коротко кажучи усе від Хайфи і вище. Промисловий і аграрний регіон. Чим далі на північ тим менший потік і частота курсування автобусів (не відноситься до внутрішніх ліній у
містах: в Акко (Акра), Назареті чи Нагарії автобуси рухаються з такою ж частотою як і у Тель Авіві). На Голанських висотах частота автобусів і населення на кв. км. і зовсім низькі, тому тремп тут найпоширеніший вид пересування.


3) Південь - регіон пустель Негев, Арава та Іудейська пустеля. Десь з лінії Ашдоду і вниз до самого міста Ейлат. Тут також загалом займаються промисловістю та сільським господарством (у свій час я напишу про кіббуци, що вирощують помідори "черрі" у пустелі).


4) Єрусалим та райони що до нього прилягають.




Так от з автостопом добре у всіх регіонах, окрім першого. Нехай це буде трохи не політкоректно гнати всіх під одну марку, але таке вже моє "авторське" ставлення до центру. 

Тель-Авів місто хіпстерів і снобів. І можливо хіпстери й не відмовляли б у тремпі, але вони не найзаможніші люди і часто власного транспорту не мають, а хто багатший - той страждає снобізмом. Це не означає, що годі намагатися ловити тремп у центральному регіоні- хтось та й допоможе, але часу буде витрачено значно більше.

В усіх інших регіонах тремп поширений, і далі мова піде про нюанси автостопу в Ізраїлі.

Де ловити автівки?

На автобусних зупинках та перехрестях великих доріг. В Ізраїлі, як і у будь-якій жаркій країні, водії не найуважніші, що призводить до аварій, але загальні правила усі виконують, тому не намагайтесь зловити тремп у місці, де не можна зупинятись автотранспорту.

Вище я вже перелічив тих, хто найчастіше користується автостопом. Якщо ви подорожуєте один/одна або парою, рекомендую спробувати познайомитись з солдатом чи модерним-ортодоксом, їх беруть усі. Якщо ви чоловік і подорожуєте з другом також мужеської статі, можна спробувати завести розмову з ортодоксом і спіймати автівку разом. Для жінок такий варіант може бути проблематичним, адже ортодоксальний єврей не може задивлятись на жінок, часто вони відмовляються сидіти поряд з жінкою. Якщо ви подорожуєте одягнуті у міні - шансів поїхати разом з ортодоксом рівні нулю.

Як ловити?

Виставити руку з великим пальцем догори. Таблички писати в нас не заведено.

Після того, як ви зловили автівку:

Є неформальне правило: не розмовляти з водієм після привітання та узгодження місця призначення. Тільки коли водій сам почне розмову, можна вести бесіду у відомих загальнолюдських рамках. Моя порада - не говорити про політику та уникати внутрішньо-політичних тем пов'язаних з Ізраїлем, без огляду на те знаєтесь ви у цій темі чи ні. Майже не можливо зрозуміти, чи везе вас представник лівого чи правого табору. 

Дистанції які реально подолати автостопом:

Як правило 30 - 40 км. Країна маленька. Від досвідчених автостоперів чув, що сумарно можна проїхати навіть 300 чи 400 км. Як правило, на півночі беруть на коротші дистанції - до 20 км, а на півдні вказати пункт призначення на відстані 100 км зовсім не проблема.

Нюанси:

Завжди користуйтесь ременями безпеки. Це правило є обов'язковим до виконання, інакше можна отримати чималий штраф.

Водії вантажівок не зможуть взяти понад 2 осіб.





Не рекомендується сідати в автівки з зеленими номерами "Палестинської" автономії. Скоріш за все претензій в арабів до українського туриста нуль, але світлий колір шкіри може бути проасоційований з громадянином Ізраїлю, і тоді можна потрапити в халепу.




Жовті номери - ізраїльські. 


Чорні - армійські (ці хлопці та дівчата навряд чи вас підвезуть).


Червоні - поліція.


Білі - ООН (теж може бути араб-терорист всередині).



Мова:

Найчастіше водій буде говорити англійською, хоча б на примітивному рівні. Якщо зловите вихідця з СРСР - можна говорити російською. Все частіше зустрічаю на вулиці українську мову, але якщо Вам пощастить зловити україномовного водія, це буде скоріше "оказія" аніж правило. Напишіть мені, якщо Вам трапиться говорити українською!

"Території":
Окремо потрібно виділити території Іудейських та Самарійських гір. В Україні на мапі вони будуть позначені як "Палестинська Автономія" часто іншим кольором, ніби не входять у склад Ізраїлю. Питання цих регіонів політизоване. Там є єврейські міста та селища, там є що подивитися туристу (Іродіон, Ткоа, Бейт-Ель, Віфлієм, Єрихон, Гірканія) і там дуже поширений тремп.

Особливість цих регіонів у тому, що зі світлою шкірою вам там може бути небезпечно. По машинах з ізраїльськими номерами можуть кидати каміння і це буває досить травматично. Один водій навіть не справився з керуванням, отримавши цеглиною по лобовому склу, й аварія призвела до смерті.

Більшість євреїв, що проживають у цьомі регіоні - модерні ортодокси. Вони мусять боронити себе часто самі і роблять це через те, що світ не готовий визнати область під назвою Юдея за юдеями. Це питання не для цього допису, і колись я про нього напишу. Фото нижче приклад того, як там живуть люди:

Ні, я не кажу, що вам не потрібно їхати туди, просто, якщо цей регіон для вас цікавий, сконтактуйте з кимось, хто постійно проживає в одній з єврейських громад, а краще з турагентством, що провадить там екскурсії. Якщо вам цікавий погляд арабів на цю проблему, теж домовтесь з кимось з їх сторони - так буде безпечніше.


Підсумок:

Автостоп - не погана можливість познайомитись з сіллю Ізраїлю: простими людьми, робітниками, фермерами, далекобійниками, програмістами і підполковниками розвідки (як реальними, так і умовними ;). Якщо водій заговорив з вами, то скоріш за все поділиться новинами, байками, деталями свого сімейного життя, іпотеки, що прив'язана до індексу цін на житло і виплатам, що росли разом з цінами на житло, а також буде намагатись залізти вам у душу. Так тут заведено й до цього потрібно відноситись легко. Загалом люди дружні та туристи їм дуже цікаві.

Щасливого Вам тремпу!

Сподобалось? Поділись!